сертифіката відповідності.
•    Звернення до адміністративного суду з позовом щодо дій суб’єкта владних повноважень.
•    Купівля будинку.
•    Звернення за дозволом на проведення демонстрації.
•    Ухилення представника власника підприємства від участі в перегово-рах щодо укладення колективного договору.
•    Самовільна переуступка права користування об’єктами тваринного світу.
•    Укладення документів про оренду приміщення.
•    Ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином.

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОСТУПОК
2.1. РОЗУМІННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ
Нормативне розуміння адміністративного проступку дає Кодекс України про адміністративні правопорушення, який був прийнятий у 1984 році. Саме він закріплює у своїх статтях його поняття (ст. 9), ви-значає критерії за якими розмежовується вчинення адміністративного правопорушення умисно (ст. 10) і вчинення адміністративного правопорушення з необережності (ст. 11), описує діяння, які визнаються адміністративними проступками (ст. 41 — 212).
При їх аналізі привертає увагу стаття 9 “Поняття адміністративно-го правопорушення”, яка містить таку конструкцію: “Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається…”.
Застосування законодавцем термінів “правопорушення” і “просту-пок” у такому сполученні породжує природне питання: якщо вони є адекватними і означають одне і теж поняття, то з якою метою цей сино-німічний ряд включено до статті закону.
Пошук відповіді вимагає звернутися до історії понять “адміністра-тивний проступок” і “адміністративне правопорушення”.
Історичний аналіз показує, що виникнення поняття “адміністра-тивний проступок” пов’язано зі спробами удосконалити кримінальне законодавство шляхом розмежування кримінальних вчинків за ступенем суспільної небезпеки.
Найбільш вдало таке розмежування було здійснена у французькому Кодексі 1795 року. У ньому виділялись: а) злочини – діяння за які передбачали тілесні покарання; б) проступки або делікти – діяння за які передбачали покарання виправного характеру.
З перебігом часу така класифікація стає домінуючою у багатьох країнах Європи. В Росії вона набуває практичного і доктринального значення з введенням в дію Уложення про покарання кримінальні і ви-правні (1845 р.). У цьому акті слова “злочин” і “проступок” одержали статус юридичних термінів і стали позначати різні за ступенем суспіль-ної небезпеки діяння.
Пізніш такі проступки стали визначатися як адміністративні. Таке уточнення було пов’язано з процедурними особливостями застосування покарань по кримінальному законодавству Російської імперії. За загальним положенням каральна влада у Росії була сконцентрована в судах. Справи про малозначні