здійснюється виключно за рішенням суду.
Це не компенсаційний захід. Відшкодування майнового збитку не належить до цілей цього стягнення. Не пов’язана конфіскація і з задоволенням будь-яких державних або громадських інтересів, її мета як адміністративного стягнення полягає у примусі особи до виконання покладених на неї обов’язків.
Адміністративно-правова конфіскація завжди є спеціальною (має спеціальний характер). Це означає, що конфіскується не все майно і не будь-які предмети. Конфіскація провадиться тільки щодо речей, безпо-середньо пов’язаних із проступком і прямо названих у законі (рушниць, знарядь полювання тощо).
У ст. 29 КУпАП підкреслено, що конфіскувати можна лише пред-мет, що є особистою власністю порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Справа в тому, що конфісковувати річ, що не належить правопорушнику, означає покарати власника майна, який не вчинив правопорушення і не підлягає адміністративній відповідальнос-ті. Конфіскований предмет переходить з особистої власності у власність держави.
Конфіскацію як адміністративне стягнення слід відрізняти, по-перше, від реквізиції; по-друге, від вилучення речей і документів як за-ходу припинення адміністративних правопорушень (статті 260 і 265 КУпАП); по-третє, від вилучення як заходу запобігання адміністратив-ним правопорушенням; по-четверте, від конфіскації як одного з додат-кових покарань за вчинення злочинів (статті 51 і 59 КК); по-п’яте, від вилучення, що здійснюється в цивільно-правовому порядку (статті 105 і 136 ЦК).
Стаття 55 Закону України “Про власність” визначає, що за обста-вин надзвичайного характеру: у випадках стихійного лиха, аварій, епі-демій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів дер-жавної влади може бути вилучено (реквізовано) у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами України з виплатою йому вартості майна.
Вилучення предметів як захід припинення адміністративних пра-вопорушень застосовується в позасудовому порядку на підставі статей 260 і 265 КУпАП.
Вилученню підлягають речі і документи, які, по-перше, виявлені під час затримання правопорушника, його особистого огляду або огляду його речей; по-друге, є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопо-рушення.
Вони вилучаються посадовими особами органів контрольно-ревізійної служби, податкової служби, захисту прав споживачів, внут-рішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, прикордонних військ тощо (статті 234і, 2342, 244’1, 262 і 264 КУпАП).
Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право провадити вилучення речей і доку-ментів, а після розгляду справи, залежно від