спрямова-ність діяльності держави.
Публічна адміністрація в адміністративному праві європейських країн, у більшості випадків, визначається як сукупність органів та уста-нов, які реалізують публічну владу шляхом виконання закону, підзакон-них актів та вчинення інших дій в публічних інтересах. Таке її розумін-ня є актуальним і для української правової системи.
Необхідно також зазначити, що поняття публічної адміністрації не є новиною для українського права. Воно присутнє в роботах українських адміністративістів, які працювали за межами радянської правової школи. Так, Ю.Л. Панейко у роботі “Теоретичні основи самоврядування” (1963р.) писав, що основою адміністративного права є те, що воно регулює організацію та діяльність публічної адміністрації  .
Публічна адміністрація, як правова категорія, має два виміру: фу-нкціональний і організаційно-структурний. При функціональному під-ході — це діяльність відповідних структурних утворень по виконанню функцій, спрямованих на реалізацію публічного інтересу. Таким інте-ресом в українському праві визнається інтерес соціальної спільності, що легалізований і задоволений державою . Таким чином, наприклад, виконання публічною адміністрацією правоохоронної функції означає системну діяльність всіх структурних утворень, які мають таку фун-кцію.
При організаційно-структурному підході публічна адміністрація — це сукупність органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади. В українському праві публічною владою визнається: а) влада народу, як безпосереднє народовладдя; б) державна влада — за-конодавча, виконавча, судова; в) місцеве самоврядування . З наведено-го випливає, що публічну владу в Україні здійснюють такі органи:
•    По-перше, Верховна Рада України (парламент), Президент України (як владний інститут), місцеві ради. Вони реалізують владу народу, що знаходить вираз у виборчих процесах

•    По-друге, усі органи і установи, що реалізують державну вла-ду. Наприклад, органи виконавчої влади, суди та інші

•    По-третє, усі органи і установи, що реалізують місцеве само-врядування. Наприклад, виконавчі комітети місцевих рад, громадські об’єднання, органи самоорганізації населення то-що.
Таким чином, публічна адміністрація — це система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для їх реалізації в публічних інтересах.
Все це зумовлює необхідність розглядати теорію публічної адміністрації як методологічну основу адміністративного права і використовувати її поняття як базове у формуванні адміністративно-правових відносин.
Наступним системоутворюючим для предмета адміністративного права чинником є категорія “відносини адміністративних зобов’язань”. Сутність цих