зако-нодавцем до адміністративних правопорушень, а відповідальність за них не названа адміністративною, вони мають їх найважливіші ознаки. Це, зокрема, норми, що встановлюють відповідальність об’єднань гро-мадян (статті 28—32 Закону України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 p., норми Закону України “Про відповідальність підпри-ємств, установ і організацій за порушення законодавства про ветерина-рну медицину” від 5 грудня 1996 р. тощо). Саме ця обставина дозволяє дослідникам вказувати на існування інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб.
Проте чинний КУпАП однозначно визнає суб’єктом проступку виключно фізичну особу. Про це, зокрема, свідчать його ознаки, які за-кріплені нормативно.
Так, ст. 12 встановлює вік, після досягнення якого настає адмініс-тративна відповідальність (16 років); ст. 20 передбачає як обов’язкову ознаку суб’єкта його осудність; ст. 33 вимагає при накладенні стягнення враховувати особу правопорушника; ст. 256 вимагає, щоб у протоколі про адміністративне правопорушення в обов’язковому порядку були відомості про особу правопорушника, а також вказується на обов’язок правопорушника підписати протокол; ст. 268 закріплює за тим, хто вчинив проступок, право виступати рідною мовою тощо. Важко уявити, що зазначені норми розраховані на юридичних осіб. Більше того, ст. 27 КУпАП абсолютно точно визначає, що штраф є грошовим стягненням, яке накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення.
Усі ознаки складу, що характеризують індивідуального суб’єкта, можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні (аналогічно і суб’єктів прийнято поділяти на загальні та спеціальні). Загальні та спе-ціальні ознаки суб’єкта входять до складу адміністративного правопо-рушення.
Загальними визнаються такі, які повинна мати будь-яка особа, що піддається адміністративному стягненню. У першу чергу до них належать вік і осудність. Вони закріплені статтями 12 і 20 Загальної частини КУпАП. У деяких випадках законодавець указує на загальну ознаку, щоб підкреслити відсутність якоїсь певної особливості, що впливає на оцінку проступку. Так, ст. 126 КУпАП вказує на таку загальну ознаку, як відсутність у особи прав на керування транспортними засобами. Наводиться вона тут тільки для того, щоб легко можна було відмежувати названий склад від складів проступків, що встановлюють відповідальність водіїв транспортних засобів.
Спеціальними визнаються такі, які вказують на особливості пра-вового положення суб’єктів проступку. Наприклад: капітан судна, робі-тник підприємства торгівлі, водій, посадова особа, представник власни-ка тощо.
Спеціальні ознаки детермінуються і нормативно закріплюються з метою диференціації відповідальності різних категорій