узагальнення і систематизація теоретичних і емпіричних даних, застосування системного підходу, як методу дослідження накопиченого матеріалу.
Центральним питанням на цьому етапі стало з’ясування наявності або відсутності у сукупності структурних компонентів предмета адміністративного права інтегративних якостей.
Його принципова важливість обумовлена тим, що відсутність та-ких якостей робила зазначену сукупність конгломеративним утворен-ням. Фактично ставила під сумнів їх єдність, а значить існування пред-мета у новому форматі. Наявність інтегративних якостей незаперечно свідчила, що ця сукупність є системою і має всі підстави розглядатися як предмет галузі права.
З цього приводу необхідно зазначити, що у радянській правовій доктрині предмет адміністративного права подається системним утво-ренням . Інтегративний характер взаємодії його складових дослідники доводили на підставі таких ознак: а) всі відносини предмета — є одно-типними відносинами; б) всі відносини предмета — є відносинами вла-ди і підпорядкування; в) всі відносини предмета виникають в результаті здійснення державного управління строго визначеними структурами — органами державного управління.
Жодна з вищенаведених інтегративних ознак не відшукується у сукупності нових структурних складових предмета сучасного українсь-кого адміністративного права. Аж ні як не можна назвати однотипними відносини адміністративних послуг і відносини відповідальності. Не є вони також відносинами влади і підпорядкування. Далеко не всі відно-сини оновленого предмета виникають в результаті здійснення держав-ного управління.
Сукупність відносин, які у оновленому вимірі регулюються адмі-ністративним правом, перетворюють у систему, а значить і у предмет галузі, інші чинники. Це категорія “публічна адміністрація” і категорія “відносини адміністративних зобов’язань”.
“Публічна адміністрація” вже фактично займає місце, яке у радян-ському адміністративному праві належало категорії “державне управ-ління”. Сьогодні наукове осмислення і подальша розробка теорії публі-чної адміністрації є одним з головних напрямків доктринального онов-ленням адміністративного права України. Важливим підгрунттям його трансформації у сучасну юридичну галузь європейського змісту.
Цей рух не є простою зміною термінів. Теорія публічної адмініст-рації має принципові відмінності від теорії державного управління, як за юридичним наповненням, так і за ідеологічною сутністю.
Її становлення і визнання ставить крапку на спробах пристосувати вчення про державне управління до доктрини правової демократичної держави. Держави де нормативно визнається її відповідальність перед людиною, де права людини та їх гарантії визначають зміст і