конкретного діяння. Розслідування справи це пізнання (дослідження) факту реальної дійсності, у онтології якого виявилися ознаки правопорушення (кримінального, адміністративного, дисциплінарного тощо).
Так, вирішення питання про порушення кримінальної справи пов’язується не за наявністю у діянні суспільної небезпеки, а з виявлен-ням в кожному конкретному випадку привидів і підстав для порушення справи — ознак злочину. У ході розслідування, шляхом доказування, суб’єкт юрисдикції доводить або спростовує вчинення особою саме су-спільно небезпечного діяння.
Таким чином, суспільна шкідливість адміністративного проступку, яка передбачена статтями 10, 11 і 269 КУпАП, є його апостеріорною ознакою. Її наявність, разом з іншими апостеріорними ознаками, створює підстави для проведення адміністративного розслідування.
Суспільна небезпека є апріорною ознакою адміністративного пра-вопорушення. Вона характеризує головний компонент об’єктивної сто-рони складу адміністративного правопорушення (ст. 247 КУпАП) — ді-яння. На відміну від шкоди (шкідливості проступку), яка встановлюєть-ся по об’єктивних ознаках, висновок про суспільну небезпечність діяння ґрунтується на усіх суб’єктивних і об’єктивних чинниках, які утворюють теоретичну категорію склад адміністративного правопорушення.

2.4. РОЗМЕЖУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОСТУПКІВ І ЗЛОЧИНІВ
Принципові основи розв’язання проблеми відмежування адмініст-ративних правопорушень вiд злочинів містяться в нормах статей КУ-пАП і КК України.
Найбільш важливими з цієї точки зору є статті КУпАП – 2 “Зако-нодавство України про адміністративні правопорушення” і 9 “Поняття адміністративного правопорушення”. А також статті КК України – 1 “Завдання Кримінального кодексу України”, 3 “Законодавство України про кримінальну вiдповiдальнiсть” та 11 “Поняття злочину”.
Стаття 2 КУпАП визначає, що законодавство про адміністративні правопорушення складається з самого КУпАП, Митного Кодексу та ін-ших законів.
Частина 2 ст. 9 КУпАП визначає, що адмiнiстративна вiдповiдальнiсть за правопорушення, передбаченi КУпАП, настає лише в тому випадку, якщо цi порушення за своїм характером не тягнуть кримінальної вiдповiдальностi.
Частина 2 ст. 1 КК вказує, що КК визначає, які суспільно небезпе-чні діяння є злочинами. Тобто виділяє серед усього масиву суспільно небезпечних діянь такі, що є злочинами.
Стаття 3 КК (на відміну від аналогічної статті КУпАП) фіксує, що законодавство про кримінальну відповідальність становить Криміналь-ний кодекс України.
Частина 2 ст. 11 КК вказує на найбільш загальний критерій відме-жування злочинів від інших діянь, що формально містять ознаки злочи-ну. Таким критерієм він називає малозначність діянь.
Їх аналіз дозволяє указати на ознаки, за