правопорушень); по-друге, відкривалася практично необмежена можливість збільшувати кількість складів правопорушень і суб’єктів юрисдикції.
Таким чином, зазначена концепція слугувала виконанню завдань щодо підтримки ідеологічних установок і політичного курсу того періоду. Її можна вважати своєрідним “візажистом” карального сегменту радянського права.
Методологічною основою концепції шкідливості стала позиція фактичного розробника теорії суспільної небезпеки М.Д. Дурманова, видного представника радянської кримінально-правової науки, що у монографії “Поняття злочину” (1948 р.) обґрунтовував суспільну небез-пеку, як невід’ємну матеріальну ознаку лише злочинного діяння.
У чинному українському законодавстві про адміністративні правопорушення ні перша ні друга концепція чіткого і однозначного вираження не знайшла.
Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення, при переліку ознак проступку (ст. 9), про його суспільну небезпеку або сус-пільну шкідливість не згадує.
Для порівняння підкреслимо, що Кримінальний кодекс України у статтях 2 і 11 вказує, що обов’язковою ознакою злочину є суспільна не-безпечність діяння.
Відповідні позиції зазначених статей сформульовані наступним чином: “Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину” (стаття 2 КК), “Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину” (стат-тя 11 КК).
За логікою наведених формулювань, суспільно небезпечні діяння, по-перше, можуть не містити складу злочину; по-друге, можуть не пе-редбачатися Кримінальним кодексом; по-третє, можуть не бути винни-ми; по-четверте, можуть бути вчинені не суб’єктом злочину.
Таким чином, Кримінальний кодекс України припускає існування суспільно небезпечних діянь за межами злочинів. З цього привіду доре-чно звернути увагу на Постанову Голови Верховного суду України від 7 вересня 2005 року у який підкреслено, що “розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності здійснюється за ступенем суспіль-ної небезпечності вчинених дій” .
У той же час, Кодекс України про адміністративні правопорушен-ня містить вказівки на шкідливість проступків. Так, статті 10 і 11, у яких регламентується вчинення адміністративного правопорушення умисно та з необережності, йдеться про шкідливі наслідки.
Відношення до них з боку суб’єкта проступку (передбачає або сві-домо допускає їх настання; легковажно розраховує на їх відвернення; не передбачає, хоча повинен і міг передбачити) законодавець розцінює, як ознаку навмисного або необережного вчинення протиправного діяння. КУпАП також регламентує види шкоди. Стаття 269 фіксує, що шкода може бути моральною,