Пенсійного фонду (ст. 165-1).
Із цієї ознаки випливає важливий висновок, що думки, бажання чи iншi вияви психічної діяльності юридичного значення не мають і адмі-ністративним проступком бути не можуть.
По-друге, ознакою адміністративного правопорушення є його протиправність.
Протиправність означає, що юридична норма забороняє конкретне діяння. Вчинення такого діяння є порушенням права. Тобто воно (діяння) є протиправним. Відносно нього діє правова заборона.
Наприклад, поширювання неправдивих чуток є порушенням норм ст. 173-1; стрільба з вогнепальної зброї в населених пунктах — є пору-шенням норм ст. 173-2.
По-третє, важливою ознакою адміністративного правопорушення є винність.
Винність передбачає наявність у особи власного психічного став-лення до відповідного вчинку i його наслідків. Законодавець вважав за необхідне вказати на форми вини, якi мають юридичне значення. Це умисел (вина у формі умислу) i необережність (вина у формі необереж-ності). Умисел може бути прямим чи непрямим (евентуальним). Необе-режна вина проявляється у формі самовпевненості чи недбалості.
По-четверте, обов’язковою ознакою адміністративного правопо-рушення є адмiнiстративна караність.
Карність означає, що за конкретний вчинок адміністративним за-конодавством передбачається відповідне покарання. За чинним КУпАП таким покаранням є адміністративне стягнення. Дана ознака дозволяє відмежувати правопорушення від інших протиправних вчинків, які не тягнуть за собою адміністративних стягнень.
Так, наприклад, правила користування засобами морського транс-порту містять значну кількість приписав, які зобов’язують особу вчиня-ти або не вчиняти певні дiї. І лише порушення тільки двох пунктів з цих правил (пошкодження внутрішнього обладнання i куріння у невстанов-лених місцях) спричиняє накладення адміністративних стягнень (ст. 115 КУпАП).
По-п’яте, ознакою адміністративного правопорушення є об’єкт посягання. Це діяння, що посягають на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління. Конкре-тна об’єкти, посягання на які дозволяють кваліфікувати діяння адмініс-тративним правопорушенням, визначені статтями 41—212 Особливої частини КУпАП.
2.3. СУСПІЛЬНА НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ І ШКІДЛИВІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ
Приблизно у середині ХХ століття виникає дискусія стосовно то-го, яким діянням є адміністративний проступок: суспільно небезпечним або шкідливим (суспільно шкідливим).
На її базі оформлюються дві основні концепції. Відповідно до першої — адміністративний проступок є діянням суспільно небезпеч-ним. Відповідно до другої — адміністративний проступок є діянням су-спільно шкідливим.
Перша концепція (суспільної небезпеки проступку) базується на генетичних зв’язках