адміністративного проступку” є ознаками апріорними.
Співвідношення апостеріорного і апріорного полягає у тому, що знання, які попередньо були одержані досвідним шляхом (апостеріорні знання, знання набуті з досвіду, емпіричні знання, істина факту), у по-дальшому передують досвідові, організовують і спрямовують його. Ви-ступають інструментом, який слугує для набуття і формування нових знань теоретичного рівня (апріорні знання, знання набуті зі свідомості, теоретичні знання, істина розуму).
Апостеріорні (емпіричні) ознаки адміністративного проступку фі-ксуються у законі як результат узагальнення історичного досвіду щодо детермінації небажаних для суспільства діянь. Їх нормативне закріплення є орієнтиром для попередньої кваліфікації адміністративного правопорушення.
Наявність у діянні апостеріорних ознак ще не є підставою для його визнання адміністративним проступком і настання юридичної відповідальності. Це підстава для подальшого дослідження (осмислення) усіх обставин вчинку. В адміністративно-правовій теорії таке дослідження або осмислення позначається терміном “адміністративне розслідування”.
Адміністративне розслідування здійснюється з використанням ап-ріорних (теоретичних) знань про ознаки адміністративного проступку. Такі знання подає наукове учення про склад адміністративного просту-пку.
У разі коли результати розслідування доводять, що ознаки вчинку збігаються з апріорними ознаками (ознаками складу), він набуває юри-дичного змісту як адміністративне правопорушення і виникають підстави для юридичної відповідальності.
Таким чином, апостеріорні ознаки забезпечують розпізнання у рі-зноманітті діянь таких, що можуть кваліфікуватися як адміністративні правопорушення. Апріорні ознаки забезпечують осмислення зазначених діянь з позицій права і доведення що вони є (або не є) у юридичному (законодавчому) розумінні адміністративними правопорушеннями, за яке наступає адміністративна відповідальність.
Характеристика апріорних ознак збігається з характеристикою компонентів поняття “склад адміністративного проступку” і подається у відповідних главах.
Апостеріорні ознаки, як зазначалось вище, прямо перелічені в за-коні. Такими ознаками, відповідно до ст. 9 КУпАП, є: діяння, протипра-вність, винність, караність, об’єкт посягання
По-перше, проступком є діяння. Діяння буває двох видів. Це або дія, або бездіяльність.
Дія це, наприклад, дрібне хуліганство (ст. 173); знищення межових знаків (ст. 56); незаконний посів снотворного маку (ст. 106-2); пошкодження зелених насаджень (ст. 153); випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168). Бездіяльність — невиконання вимог екологічної безпеки (ст. 91-1); недодержання державних стандартів (ст. 96); ухилення від реєстрації в органах