злочини, або проступки розглядали спеціально для цього утворені мирові суди. Але у 1889 році інститут мирових судів скасовується, а функції щодо розгляду справ про проступки передаються до адміністративних органів. Відтепер, малозначні злочини, або кримінальні проступки, починають іменуватися як “адміністративні проступки”.
Інші історико-правові коріння у терміна “адміністративне пра-вопорушення”. Його виникнення пов’язано із становленням і розвит-ком адміністративного судочинства (адміністративної юстиції). Інститут адміністративної юстиції, як правова реальність, є результатом реалізації ідей Великої французької революції 1789–94 років. Саме вони сформували розуміння про необхідність контролювати дії адміністрації. Мета такого контролю — забезпечити відповідальність адміністрації за рішення, які порушують права громадян та інших суб’єктів громадянського суспільства.
Інструментом, за допомогою якого: а) встановлюються юридичні обмеження щодо вільного розсуду адміністрації у прийнятті управлін-ських рішень; б) здійснюється захист громадянина перед адміністраці-єю, — стає адміністративна юстиція (адміністративні суди, адміністра-тивні трибунали тощо).
Рішення адміністрації, які порушують права громадян (та інших суб’єктів громадянського суспільства), починають розумітися як “адмі-ністративні правопорушення”.
В Російській імперії також функціонує адміністративна юстиція. Урядовий Сенат виконує функції вищого адміністративного суду. У гу-берніях функціонують губернські присутності по міських справах — аналоги європейських адміністративних судів.
Зазначимо, що навіть у травні 1917 року (історія вже мала апрель-ські тези) Тимчасовий уряд підготував закон про створення суду по ад-міністративних справах. Відповідно до нього у кожен повіт призначався адміністративний суддя зі своїм діловодством. У губернських містах засновувалися адміністративні відділення при окружних судах. Адміністративні судді отримали право розглядали суперечки між державними органами й органами самоврядування, а також громадськими організаціями.
Після жовтня 1917 року розуміння адміністративного (управлін-ського) правопорушення і адміністративного проступку (делікту), як рі-зних за своєю суттю порушень права, змінюється.
У офіційних джерелах вони поступово починають трактуватися як терміни-синоніми, що означають діяння фізичних осіб, які порушують встановлені державою заборони і тягнуть адміністративний порядок за-стосування стягнень.
Відповідно до ідеологічних і політичних установок розробляється доктринальне підгрунття. Це погляди А. І. Єлістратова про відсутність об’єктивних підстав на судове вирішення спорів щодо правомірності рішень адміністрації; ототожнення